Одеса бюджетно

Нікого не здивуєш, що цього року саме Одеса є найпопулярнішим туристичним напрямком для українців. Закордонні відпустки подорожчали разом з курсом долара-євро, а про «Кримнаш» навіть говорити не хочеться.
Тому наш вибір неоригінальний — Одеса :).
Почнемо з транспорту. Найдешевший — залізничний. Вартість плацкартного квитка до 150 грн в один бік, купейного — до 250 грн. Проте за ними треба полювати заздалегідь, інакше неомине вас бокове верхнє місце біля туалета в останньому вагоні поїзда.
Проживання… Тут потрібно відштовхуватися від того, який саме вид відпочинку вам близький.
Якщо ви закохана парочка чи сім'я з дітьми, то оптимальними будуть бази відпочинку біля Одеси. Там і спокійніше, і пляжі більші, але ціни не дешевші. Якщо ж ви любите драйв і швидку зміну вражень, то Одеса на вас чекає. Негативні момент з якими зіткнулася при пошуці житла через Інтернет — це неактуальні ціни і бажання власників квартир додатково заробити, на ходу піднімаючи вартість. Тому вибір впав на старий «совдепівський» санаторій «Лермонтовський». Якщо у вас бюджет більший, то рекомендую віллу «Отрада» чи готель «Волна». У них бомбезне розташування біля моря.
А тепер, як виглядав наш санаторій.
Читати далі →

Мельница Бога

Мельница Бога
Очень хороша.
Мельница Бога
Мелет не спеша.
Медленно, но верно
Ходит колесо.
Будет перемелено
Абсолютно все.

Блог ім. org100h: Вето

Спа-процедури

Гав-гав! Привіт!
Але день в мене сьогодні! Так добре спав, зранку розштовхали, розбудили, витягнули надвір на прогулянку. Яка прогулянка в 6.30 ранку?!!! Я спати хочу :-(. Але менше з тим. Нині в нас десь спа-процедур: нас з малим чешуть, розбирають ковтуни в шерсті, чистять вуха, очі, обрізають кігті, миють, сушать… коротше повний комплекс знущань. Хто такий малий? А я шо не сказав?! Ой! Ну є в мене таке мале, нагле і дивне, коротше цуценя-підліток Лхаса Апсо… Колись розкажу шо то таке і де воно взялося на мою пшеничну голову.

Так от нині нас чесали. Довго, нудно, різними щітками, пшикали якоюсь гадською рідиною… Почалося все з малого, ну там зрозуміло, купа шерсті, росте, як здуру, тиждень не розчешеш і валянок. Нє, ну він і так валянок, по розумовому розвитку… а то би ще була шкурка, як валянок збита. Я собі так тихенько в куточку сиджу, дрімаю, нікого не чіпаю, думаю мене то мине. Дарма я надіявся :(

Після малого прийшла моя черга. Взагалі, якщо ви не знаєте, що таке чесання собак, то я вам розкажу. То не просто взяв щітку і два рази пройшовся, то цілий ритуал. Звичайно, залежить яку собаку чесати. Короткошерстних собак чесати то саме задоволення: взяв щітку, пройшовся 2-3 рази і все. З нами складніше. Я маю жорстку шерсть, але в мене є довга «спідниця-кілт» на животі і лапах, борода-чоловіча гордість, брови… Малий взагалі один суцільний пуфік шерсті, коли спить клубочком, то виглядає як руда подушка. Так що чесати нас треба довго і ретельно. І для кожного різні щітки і косметика. Мене спочатку вичісують пуходеркою, розбирають ковтуни (Якщо є. Вони в мене рідко бувають, хіба під передніми лапами, від інтенсивного руху). Потім мене миють шампунем, раз або два, залежить від того, наскільки я запацьканий. Шампунь спеціальний, живильний, котрий буде живити мою жорстку шерсть і не пересушувати її. Бо інакше пересушена шерсть буде ламатися і я буду виглядати не як гордий скоть, а як облізла дворняжка. Потім всю довгу шерсть на пузі, лапах, бороді і бровах намащують маскою чи бальзамом. Поки я стою в ванній, намазюканий тою маскою, то мені чухають вушка, масажують спинку і взагалі приємно погладжують. Кажуть, щоб не було скучно стояти, але я ж то знаю, що то є обов'язковою частиною спа-комплексу. Коли мене сполоснули водичкою, то промокають рушником (в мене є свій особистий, на ньому навіть собака намальована, щоб господарі не переплутали). І тоді я починаю бігати по хаті і сохнути. Витираюся об коврик, диван, підлогу, бігаю, скачу, чим активніше я рухаюся, тим швидше сохне моя «шубка». Взагалі всім приємно бути чистими і помитими. Деколи мене сушать феном. Я його не люблю, дуже шумить, потім у вухах дзвенить від того шуму. Іноді я сохну сам. От коли шерсть вже практично суха, то розчісують ще раз. На виставки мене готують інакше, але то вже зовсім інша розповідь.
Читати далі →

А хто такий скоть?

Гав-Гав! Ой, тобто всім привіт! Я-скоть. Скоть то не ім'я, то стан душі. Колись заводчики мене дуже пафосно назвали, і ще навіть записали в гарній синій книжечці- «ветпаспортом» називається. Але якщо чесно, то я думаю, що вони то записали спеціально, щоб не забути. «Ангел Серебристий Владика Мира»… Якось так. Вдома я Сільвер, Енджел, Енджі, Ен, Коць, тушка скотя, тушонка… коротше як тільки мене не називають… Мене, гордого представника древнього роду шотландських тер'єрів!!! Таки дуже древнього, аристократичного і дуже пафосного. В мене в родині стільки чемпіонів різних країн, що всіх не пам'ятає навіть мій заводчик.
Читати далі →