Блог ім. Nutriya — Битва при Крессі

1346 році відбулася перша сухопутна битва знаменитої Столітньої війни між Англією і Францією. Так звана битва при Крессі. У ході цієї битви англійський король, Едуард III застосував, як на ті часи дивну, ризикову тактику. Він наказав лицарям спішитися. Тобто під час битви злізти зі своїх скакунів і вишикуватися за лучниками.
Блог ім. Nutriya: Битва при Крессі
Лицар в битві не на коні? Це ж неповороткий опецьок в амуніції вагою в 50 кг. Він і атакувати то толком не зможе. До того ж піший лицар не в'яжеться з образом елітарного воїна.

Тоді навіщо ж?


Англійські лучники — прості селяни — найкращі стрільці середньовіччя. Їх стріли пробивали кольчуги ворога, який знаходився на відстані 300 метрів. Англійські лучники стояли на передньому фланзі битви і невтомно сіяли смерть в рядах атакуючого їх супротивника. Всякий раз коли вони вишиковувалися для цього обстрілу, вони уважно стежили за тим, як ведуть за їх спинами їх лицарі. А лицарі стежили за лучниками. Якщо бій йшов не за планом, лицарі били шпорами в боки своїх коней і мчались геть. Своя сорочка ближче до тіла, не кажучи вже про кольчугу. Лучники знаючи, що лицарі в будь-який несприятливий момент можуть їх кинути і не прикрити, як тільки ворог до них наближався на небезпечно коротку дистанцію, теж розбіглися.

І ось Едуард III дає наказ лицарям злізти з коней і бути готовими вступити в бій на своїх двох. Таким чином англійські лучники отримали гарантію, що у разі якщо французи (а французька армія чисельно перевершувала англійську), так от якщо французька армія наблизиться до них впритул, то лицарі вступлять у бій, а не змиються на своїх «Бентлі». Без коней, в панцирі далеко не втечеш, навіть не відійдеш. Будеш битися з особливим завзяттям.

Англійські лучники таким чином отримали гарантію що знать їх не кине, косили ненависних французів зі своїх «зеніток» не відступивши ні на крок. Піші лицарі довершили роботу в ближньому бою. Битва при Крессі увійшла в підручники середньовічного військової справи.

Мораль?

У війни звичайно моралі немає. Але у цієї битви вона багатогранна. Коли у верхів відрізаний шлях до відступу в які-небудь офшори, коли верхи приймають на себе ризики і тяготи на рівні з низами, тоді низи долають будь-які перешкоди (готові затягнути пояси, лягти кістьми, віддати життя, натягнути тятиву і т.д.), будучи впевнені, що мають надійний тил.

Всі біди людства і кожної окремої держави у втраті довіри як по вертикалі, так і по-горизонталі.

Якщо українська еліта не «спішиться», лучники розбіжаться.
www.facebook.com/photo.php?fbid=10205011050142621&set=a.10204856159430450.1073742146.1433217037&type=3

0 коментарів

Залишити коментар