Лірика — кричиш від самоти...

Кричиш від самоти, що у душі,
Кричиш від болю що у серці,
Тебе забули й знати це-
Так важко, вбивчо і нестерпно…

Ти непотрібен вже тепер,
Як ти і справи нецікаві,
Хоча і любиш до цих пір
Але тебе не відпускають…
.
Тобі ніхто не обіцяв,
Що буде поруч і назавжди,
Ти винен сам що покохав,
Хоч опиратись було марно…

Твої думки все ще про неї,
І в снах твоїх лишень вона,
І віриш ти, що десь засяє,
Кохання вашого зоря…

0 коментарів

Залишити коментар